| Річні збори |
|
Шановні українці!
12 червня 2010 р 0 11.00 відбудуться річні збори в організації " Джерело" АБФ Свеавеґен 41.
З повагою,
Управа" Джерело"
_______________ |
|
| 4367 Переглядів, and 1 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
|
|
|
| Літературно-історичні вечори. |
|
Дорогі українці!
I.Українська державність проходить головною ниткою впродовж всього мого скромного історичного дослідження. Думаю, що було б цікаво зустрічатися та ділитися роздумами навколо таких неоднозначних у нашій історії постатей.
1 листопада 2009. Граф Андрей Шептицький- український греко-католицький митрополит і визначний діяч ма меценат української культури. ( 65-річчя з дня смерті).
7 листопада 2009. Микола Лисенко та Соломія Крушельницька.
24 листопада 2009. Михайло Грушевський - український історик, Голова УЦР (75-річчя з дня смерті).
II. Українське слово.
22 грудня 2009. Марко Вовчок. 175 -річчя з дня народження Марії Олександрівни Вілінської Маркевич.
Приєднуйтеся до творчих вечорів при "Джерелі"
Галина Юськів-Репета
тел. 0736473877 |
|
| 2740 Переглядів, and 0 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
| Українська школа |
|
Шановні діти та батьки,
розпочався 2009/2010 навчальний рік в Українській школі. Заняття відбуваються з 11.30 по 13.30 за адресою Sveav?gen, 41, ABF, Stockholm (зупинка метро R?dmansgatan). Кімната та ж що й минулого року.
Цього року заняття вестимуть Надія та Ярослав (по 45 хвилин).
З повагою
Ярослав
П.С. З питаннями звертайтесь за телефонами
Галина Юськів 073 6473877
Надія Репета 070 4779403
Ярослав Бойчук 076 5807435 |
|
| 2709 Переглядів, and 0 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
|
|
|
|
|
|
| 10-літтю УДЮО "Джерело" |
|
Спогади про створення Української Дитячо-Юнацької Організації "Джерело".
http://postup.brama.com/001216/206_7_2.html
| Головна сторінка | INDEX 16-17 ГРУДНЯ 2000 року |
Українська школа у Швеції
Ось уже рік працює при Посольстві України в Королівстві Швеції суботня школа для українських дітей. Школою опікується невелика українська громада, а вчителькою там працює пані Надія Репета – українка з Галичини, історик – за фахом, і просто мама – за покликанням. Адже зараз вона не лише мама для свого сина Андрійка, вона ще й мама для багатьох українських дітей, котрі приходять щосуботи до неї на уроки української мови. Одного суботнього дня, в перерві між заняттями, пані Надя люб’язно розповіла мені про школу та діток, які там навчаються.
– Пані Надю, як виникла ідея створити школу, та хто це все організував?
– Школа почала працювати в листопаді 1999 року. До того я шукала українців, котрі проживають у Швеції. А сама я жила на півночі країни. Тут, у Стокгольмі, я зустрілась зі сім’єю Наталки Пасічник. Наші діти потоваришувались, почали бавитись разом. Ми ж, дорослі, почали приїздити одне до одного в гості. І, власне, так між нами і зародилась ідея створити якийсь осередок для дітей, де б вони могли зустрічатись із дітьми з інших українських сімей, поспілкуватись рідною мовою і т. д. З допомогою української громади та її голови – Ірини Сошельницької ми організували вечір, запрошення на який розіслали за всіма адресами до українських сімей. Кілька запрошень ми також залишили в нашому посольстві. На цей вечір прийшло багато батьків зі своїми дітьми. Ось так усе і почалося. Щоб дістатись до школи, я витрачала три з половиною години, а наша громада платила за мій квиток. Та й усе решту було на самому ентузіазмі. Ми не маємо жодного фінансування і зараз. А приміщення для занять нам надало Українське посольство. Я ніколи не працювала з маленькими дітьми. Я – вчитель історії. Але, маючи свою дитину, я почала шукати оцей “золотий ключик” і до інших діточок, щоб передавати їм це “вічне, мудре і наше, українське, слово”.
– Скільки дітей та якого віку приходять сюди?
– Усіх разом їх є 22, але регулярно ніхто не відвідує. А загалом приходять на заняття семеро дітей у молодшу групу та п’ятеро у старшу.
– Бачу, у Вас є багато підручників. Звідки Ви їх взяли?
– Підручники ми отримали з Києва, завдяки Вадиму Ковалевському. Це другий секретар Посольства України в Королівстві Швеції. А привезла ці підручники Наталя Пасічник, коли їздила в Україну на свята. Ще одна наша мама – Леся Коваль – також привезла багато книжок для дітей.
– Ви викладаєте для дітей лише українську мову?
– Так. Я навчаю дітей української мови, але також важливою нашою метою є передати разом із мовою ще й українські традиції. Ми готуємося разом із дітьми до свят. Діти вчать вірші та пісні. Ми святкували минулі Різдвяні свята та Великодні. Разом розмальовували писанки. Зараз будемо зустрічати Святого Миколая. Уже маємо підготований сценарій до цього свята.
– Пані Надю, чи думаєте Ви, що цих знань мови буде достатньо для дитини, якщо вона виросте і захоче продовжити навчання у вищій школі в Україні?
– Це все залежить від кожної дитини: у якому саме віці вона приїхала сюди. Якщо дитина приїхала у віці 11-12 років, то така дитина вже вільно розмовляє, і їй потрібно лише давати знання граматики. А коли дитина приїхала у дуже ранньому віці, або ж народилась тут, то вона потребує більше уваги навіть щодо вимови. Одна дівчинка в молодшій групі навіть не розмовляє по-українськи. Їй лише чотири рочки. Думаю, що у неї все ще попереду. Я вважаю, хто буде наполегливо вчитись, той здобуде хороші знання і, напевно, зможе оволодіти мовою не гірше, ніж діти в Україні.
– Чи є у Вашій школі також іноземці?
– Ні. До нас приходять дітки з українських сімей, а також із змішаних сімей, де, переважно, мама є українка, а батько – або швед, або іншої національності.
– Пані Надю, а звідки Ви родом?
– Я родом із Львівської області, а саме із Перемишлянського району, села Подусова. Приїхала сюди більше як два роки тому. В Україні залишились мої батьки, брат та сестра зі своїми сім’ями. Я дуже люблю свою родину, їжджу до них у відпустку. Звичайно, мені хотілося б відвідувати їх частіше. Особливо на свята. Це була б хороша можливість для мого сина бачити наші традиції, звичаї та бувати в українському мовному осередку, спілкуватись із бабцею та дідусем, з іншими нашими родичами.
– Що Вам дає ця робота?
– Це навіть не робота. Я взяла на себе, думаю, велику відповідальність. Але хтось мав це почати. Якщо я не працюю у суботу, то приходжу сюди, навчаю дітей. Хтось повинен це робити...
Розмовляла Міхалик Галина,
Стокгольм; mikhalyk@mail.com |
|
| 3145 Переглядів, and 1 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
| ПРЕДСТАВНИК МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ |
|
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про правовий статус закордонних українців
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 25, ст.343)
Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають за межами України, зміцненню зв'язків з батьківщиною та поверненню їх в Україну. Відповідно до статті 12 Конституції України держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами. |
|
| 3143 Переглядів, and 0 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
| Вшанування пам"яті Модеста Менцинського |
|
Модест Омелянович Менцинський народився 29 квітня 1875 року в селі Новосілки Мостиського району Львівської області на Лемківщині.
Походив з родини сільського священика. Закінчив духовну семінарію у Львові і теологічний факультет Львівського університету (1899). Вокальну освіту здобув у Львівській (1897-99, клас В. Висоцького) та Франкфуртській (1899-1901, клас Ю. Штокгаузена) консерваторіях. У 1901 дебютував на сцені Франкфуртської опери. У 1902-03 – соліст Ельберфельдської опери (Німеччина), 1903-04 – оперного театру в Карлсруе (провінція Баден), 1904-10 – Стокгольмської, 1910-26 – Кельнської опер. Гастролював на оперних сценах Львова (1903, 1908-09), Лондона ("Ковент-Гарден", 1905), Мюнхена, Берліна, Байрейта, Відня (1914), Амстердама, Копенгагена, Варшави, Праги (1924), Гамбурга, в містах Італії та Франції.
Володів голосом великої сили, красивого металевого тембру, широкого діапазону (понад три октави), рівним в усіх регістрах. Він приваблював м'якими шляхетними барвами на середніх нотах і міццю у верхніх. Мистецтво співака характеризувалося блискучим фразуванням, першокласною дикцією, непересічним трактуванням образу і темпераментністю. В його репертуарі було близько 50 партій. Окремо стоїть партія Зігфріда з вагнерівського циклу "Перстень Нібелунгів". За визначенням німецьких рецензентів, Менцинський в цій партії не знав суперників в усій Європі.
Серед інших партій: Лоенгрін, Тангейзер, Парсифаль, Трістан, Зігмунд, Штольцінг ("Лоенгрін", "Тангейзер", "Парсифаль", Трістан та Ізольда", "Валькірія", "Нюрнберзькі мейстерзінгери" Вагнера), Ірод ("Саломея" Штрауса), Флорестан ("Фіделіо" Бетховена), Радамес, Манріко, Отелло ("Аїда", "Трубадур", "Отелло" Верді), Каніо ("Паяци" Леонкавалло), Хозе, Надір ("Кармен", "Шукачі перлів" Бізе), Каварадоссі ("Тоска" Пуччіні), Єлеазар ("Жидівка" Галеві), Йонтек ("Галька" Монюшка), Нерон ("Акте" Манена), Фауст ("Фауст" Гуно), Самсон ("Самсон і Даліла" Сен-Санса), Болеслав Хоробрий ("Болеслав Хоробрий" Ружицького), Петро ("Наталка Полтавка" Лисенка).
В історію української музичної культури Менцинський увійшов і як незрівнянний камерний співак, блискучий інтерпретатор народних пісень і творів М. Лисенка. Серед останніх – "За думою дума", "Гетьмани, гетьмани...", "Гомоніла Україна", "Минають дні", "Мені однаково" (слова Т. Шевченка), "Розвійтеся з вітром..." (слова І.Франка). Він чудово виконував також твори галицьких композиторів, зокрема Людкевича ("Черемоше, брате мій"), Січинського ("Як почуєш вночі", "Finale") та ін.
На високому мистецькому рівні співак виконував і українські народні пісні в обробці Лисенка: "Ой червона калина", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку", "Стоїть гора високая", "Ой не світи, місяченьку".
Володіючи драматичним тенором великої сили, Менцинський спричинився до інтерпретації героїчних партій в операх Вагнера та інших композиторів. Серед своїх співвітчизників не мав суперників у вагнерівському репертуарі. Хіба що І.Алчевський та якоюсь мірою Ю. Кипоренко-Доманський могли наближатися своїми вокально-сценічними даними до Менцинського.
Виконавське мистецтво співака дістало високу оцінку за кордоном. Так, у 1909 він був нагороджений орденом Вази – найвищою державною відзнакою у Швеції. Модест Омелянович був високоосвіченою людиною свого часу. Крім музичного мистецтва, він посилено цікавився літературою, мистецтвом, естетикою, філософією; володів сімома мовами, зокрема німецькою, шведською, польською, російською, французькою та англійською.
У Стокгольмі Менцинський одержав титул камерного співака шведського короля. У 1935 "Союз львівських професійних музик" обрав співака своїм почесним членом. Перед смертю Модест Омелянович заповів свою музичну бібліотеку Науковому товариству ім. Шевченка у Львові. З 1927 Менцинський провадив у Стокгольмі приватну педагогічну діяльність, зрідка виступаючи в концертах. У 1912, 1924, 1925 і 1928 він концертував у Галичині (Львів, Станіслав, Коломия, Стрий та ін.). У 1933 співак дав останній український концерт у Стокгольмі. Помер він там же.
Менцинський записав на грамплатівки понад 40 творів у Стокгольмі ("Грамофон", 1910) і Берліні ("Грамофон", 1910, 1911), в тому числі українські народні пісні ("Ой зійди, зійди", "Ой не світи, місяченьку", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку" та ін.), романси Лисенка, Січинського, Ярославенка, а також арії з опер Вагнера, Флотова, Верді, Пуччіні .
У Дзеркальній залі славетної Львівської опери з нагоди 130 річчя у 2005 році відкрили погруддя великого українського тенора першої половини ХХ сторіччя Модеста Менцинського (скульптор Ярослав Скакун, меценат Ігор Жук). Його бюст поповнив галерею скульптур, що увіковічнили в театрі пам’ять великих оперних співаків Соломії Крушельницької та Олександра Мішуги.
Дитячо- юнацька організація " Джерело" 2 травня 2009 року покладе квіти на могилу славетного співака. |
|
| 3499 Переглядів, and 0 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
| Про що розповідає писанка? |
|
Сьогодні писанка стала символом Воскресіння Ісуса Христа. Але з'явилася перша писанка набагато раніше, аніж християнство прийшло на Україну.
Наші давні предки поклонялися сонцю.
В ньому вони вбачали і відродження природи і життя. В яйці теж таїться зародок нового життя, а за формою воно - нагадує сонце. Отож і стало яйце символом відродження весняного сонця. Його і почали розписувати магічними знаками. Так з'явилася писанка.
Писанка і крашанка — це не одне й те ж. Крашанка з'явилася набагато пізніше від писанки, її варять і фарбують у природніх барвниках. Крашанки їдять, діти граються ними у великодні ігри. Писанки ж ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка, їх не їдять, а дарують і зберігають як священний талісман.
Дорогі співвітчизники, діти, юнаки і юнки разом з батьками збираються писати писанки писачком та воском 18 квітня.
За детальнішою інформацією звертайтеся до п.Надії Репети за тел:
0704779403.
Управа" Джерело" |
|
| 3284 Переглядів, and 0 Коментарів |
Прокоментувати |
|
|
|
